Венеричні захворювання :: Венеричне захворювання гонорея

Венеричні захворювання

Венеричні хвороби - це група захворювань, що передаються статевим шляхом. Кількість їх у зв'язку з удосконаленням діагностики весь час зростає, зрос­тає і кількість інфікованих, які потребують лікування. Існує думка, що людина, яка за своє життя мала більше трьох статевих партнерів, майже напевно вра­жена якоюсь із статевих хвороб

Пілюля сміху:
Чоловік збирається в санаторій:
- Люба, що тобі привезти?
- Все одно, любий. Зараз усе лікується!

Розрізняють три групи венеричних захворювань:
*класичні: сифіліс та гонорея;
*захворювання, які переважно локалізуються у статевій сфері: хламідіоз, трихомоніаз, кандидозний вульво-вагініт, мікоплазмоз, генітальний герпес, бактеріальний вагінозтощо;
*захворювання, які мають як статевий, так і нестатевий шлях передачі: короста, гепатит В, лямбліоз тощо.

Гонорея - найбільш поширене захворювання з цієї гру­пи. У чоловіків вона здебільшого характеризується гнійним запаленням сечовивідного каналу (уретри).
Збудник гонореї - гонокок; зараження відбувається ста-' тевим шляхом, нестатевий шлях зараження доволі рідкісний, в основному страждають діти. Знайте: зараження гонококом може відбутися через інфіковані предмети: спільну постіль, білизну, рушник, мочалку, зубну щітку, посуд, спільно викуре­ну сигарету, у дітей - спільний горщик, іграшки.
Імунітет при гонореї не виробляється, тому можливі повторні зараження.
Інкубаційний період - від 1 дня до 2-3 тижнів від момен­ту зараження, найчастіше - 3-5 днів. З'являється свербіж та жар у передньому відділі сечовивідного каналу, через 3-4 дні процес набуває найбільшої гостроти, сечовиділення стає болісним, гній із уретри виділяється у великій кількості. При поширенні процесу приєднуються часті позиви на сечо­виділення» підсилення болю в кінці акту сечовиділення.
При несвоєчасному та неналежному лікуванні, при ос­лабленні організму та порушенні хворим раціонального ре­жиму розвивається хронічна гонорея. Виникають різні ус­кладнення, такі як запалення придатку яєчка, запалення пе­редміхурової залози тощо. Сприяють розвитку ускладнень часті статеві збудження, затягнутий чи перерваний статевий акт, гостра їжа, фізичне перевантаження, алкоголізм.
У жінок гонокок може вражати слизову оболонку сечо­вивідного каналу, матку, маткову трубу. Нерідко в процес втя­гуються яєчники і пряма кишка. Гостре захворювання триває 5-10 днів, хронічне - тягнеться роками. Ознаками хвороби можуть бути болі внизу живота, гнійні виділення, часті позиви на сечовиділення, різі. Часто ускладнюється безпліддям.
Іноді гонокок інфікує очі. Частіше це відбувається, коли їх труть брудними руками, не вимитими після туалету.
Немовлята заражаються від хворих матерів при проход­женні через пологові шляхи. Тому очі всіх малюків у полого­вому будинку з профілактичною метою обов'язково оброб­ляють спеціальним розчином, а дівчаткам - і статеві органи.
При появі перших ознак гонореї необхідно негайно звернутися до лікаря. Для лікування гонореї в лікарню ля­гати не обов'язково, зазвичай її лікують амбулаторно.
Під час лікування забороняються статеві стосунки навіть з використанням лрезервативів, не варто купатися в басейні, ставку, річці. Доведеться відмовитися від катання на велоси­педі, не варто багато ходити пішки або бігати, піднімати важке.
Для профілактики гонореї користуйтеся презерватива­ми, а ще краще - уникайте випадкових статевих контактів.

Сифіліс (пранці) - це дуже важке хронічне захворюван­ня, здатне вражати всі органи і системи організму людини, має рецидивуючий перебіг, передається переважно стате­вим шляхом. Проте заразитися сифілісом можна і при поцілунках, при користуванні спільним з хворим посудом, білизною, одним ліжком тощо. При вродженому сифілісі за­раження відбувається ще в утробі матері через плаценту.
Джерело зараження - хвора на сифіліс людина, особ­ливо в періоди, коли є активні прояви свіжого сифілісу на шкірі та слизових оболонках.
Головне - розпізнати сифіліс на початку захворювання, коли хворий ще не дуже небезпечний. Період від заражен­ня до появи першого симптому триває в середньому 20-40 днів, хоча може бути як коротшим (7 - 15 днів), так і довшим (до 3-5 місяців).
Зазвичай через 2-3 тижні на тому місці, куди потрапила інфекція, з'являється характерний прищик, який через деякий час перетворюється на тверду, наче хрящ, виразку. Ніякого болю при цьому немає. Через 6 тижнів виразка гоїться, зали­шаючи після себе жовтий рубчик. При виявленні такої виразки треба негайно звернутися до лікаря, оскільки через 6 тижнів починається вторинний період, найзаразніший, при якому пе­реважно з'являється висип на шкірі та слизових оболонках.
Третинний період починається .на 3-4 році хвороби і за відсутності лікування триває все життя хворого. В цьому періоді може вражатися будь-який орган, проте най­частіше це шкіра, слизові оболонки та кістки. У цьому періоді хворі вже не становлять небезпеки для інших, про­те самі можуть перетворитися на ідіотів, паралітиків, за­хворюють на прогресивний параліч.
Зараження сифілісом плоду найчастіше відбувається в перші три роки хвороби матері. Перебіг Вагітності може порушуватись: трапляються пізні викидні, мертвонарод-ження та передчасні пологи. Проявляється вроджений сифіліс зазвичай у підлітковому віці: з'являється характер­ний висип, і хвороба набуває звичайного перебігу. Діти сифілітиків можуть народжуватись вкритими висипами та гнійниками і швидко вмирати. Крім того, більша їх частина стає епілептиками, алкоголіками тощо.
Лікування сифілісу повинно проводитися лікарем-спеціалістом і починатися якомога раніше. Сучасні методи лікування дозволяють вилікувати його.

Дуже небезпечні спроби самостійно лікувати венеричні хвороби і зокрема сифіліс, оскільки він передається нащадкам і часто буває причиною вроджених вад.
Дуже важливим для лікування є обстеження статевих парт­нерів, що допоможе лікарю розібратися, коли краще здати аналіз з урахуванням інкубаційного періоду і який саме аналіз.
З профілактичною метою не допускайте безладного статевого життя та позашлюбних контактів, при випадко­вих контактах користуйтеся презервативами з наступним обмиванням статевих органів теплою водою з милом. У перші години після підозрілого статевого контакту відвідайте пункт індивідуальної профілактики.

Тегі: Відрижка